Автор Михайло Єдлінський

Едлінський, Михайло Омелянович — український православний протоієрей та священик білоруського походження, був духівником усіх київських священнослужителів свого часу.

Працював законовчителем в Київському Першому Комерційному Училищі та в приватній жіночій гімназії. Мученик за віру, заарештований і розстріляний радянською комуністичною владою у 1937 році.

Після закінчення Київської духовної академії (1885) викладав в Київській семінарії по предметам церковної історії, а в 1893, після ієрейської хіротонії, став настоятелем Борисоголібського храму на Подолі і залишався там до зруйнування храму в 1933.

У 1933 Борисоглібський храм закрито, і отця Михаїла перевели в іншу подільську церкву — Миколая Доброго. Там отець Михаїл служив разом з отцем Олександром Глаголєвим.

Серед багатьох він був відомий своїм молитовним заступництвом. Не дарма святий праведний Іоанн Кронштадський говорив паломникам з Києва: «Навіщо ви так далеко їхали, адже у вас в Києві є отець Михаїл Едлінський?»

Отець був дуже милостивий до бідних людей, і вони це відчували. Тому, коли він серйозно захворів і була викликана швидка допомога, щобе завезти його в лікарню, на церковному подвір'ї зібралась юрба бідарів, щоби провести свого улюбленого отця в лікарню, багато молилося за нього, на очах чи не у всіх були сльози.

Особлива духовна дружба пов’язувала його з професором-біблеїстом КДА протоієреєм Олександром Глаголєвим, настоятелем церкви Миколи Доброго. Разом вони виходили з хоругвами і хрестами на вулиці Подолу та зупиняли чорносотенні погроми. Їх заарештували майже одночасно, восени 1937 року.

Був розстріляний у віці 78 років.

Геогрій — єдиний син Михайла Едлінського та його дружини Анни Миколаївни, який теж став священиком. Крім нього у Михаїла було ще 6 дочок. Син Георгій був настоятелем Макаріївської церкви в Києві до своєї кончини в 1989.