Автор Анатолій Гальчинський

Український економіст, доктор економічних наук, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченко, директор Національного інституту стратегічних досліджень у 2002–2005 рр.

Народився 3 листопада 1935 року в Богуславі на Київщині.

У 1964 році закінчив економічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

З 1965 року депутат Миронівської райради Київської області, з 1973 року — депутат Київської міськради.

У 1970 році закінчив аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК КПРС, де навчався разом з Леонідом Кравчуком.

У 1975–1988 рр.. завідував кафедрою політекономії Київського педагогічного інституту іноземних мов. У 1988–1991 рр.. — Професор кафедри політекономії Інституту політології та соціології управління; в 1991–1992 рр.. — Завідувач кафедри грошових і валютних відносин Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка; в 1992–1994 р. — завідувач відділу міжнародних валютно-фінансових проблем, головний науковий працівник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

У 1992–1993 рр.. — Член соціально-економічної ради Президента України. У 1994 р. брав участь у підготовці передвиборчої програми Леоніда Кучми. У 1994–2005 рр.. — Радник Президента України з питань макроекономічної політики. З жовтня 1994 очолював робочу групу з підготовки економічної програми Президента України «Шляхом радикальних економічних реформ»; Л. Кучма назвав А. Гальчинського «головним ідеологом» програми реформ, частково реалізованої в 1994–1999 роках.

Одночасно починаючи з грудня 1996 по липень 1997 р. був заступником голови Адміністрації Президента України з економічної політики; в 2000–2005 рр.. очолював Національний інститут стратегічних досліджень, з 19 жовтня 2000 по 2005 р. був головою Ради Національного банку України.

У 1990-ті роки входив до складу:

• Політвиконкому об'єднання «Нова Україна» (з 1995)

• Політвиконкому МКУ (1993–1996)

• Ради з питань економічної реформи при Президентові України (з грудня 1994)

• Конституційної Комісії (1994–1996)

• Державної комісії з грошову реформу

• Комісії з розробки Національної програми розвитку сільськогосподарського виробництва на 1996–2005 рр.. (З вересня 1995)

• Вищої економічної ради Президента України (1997–2001)

• Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України (1997–1999)

• Політради Народно-демократичної партії (з 1996).

Головний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.