Автор Петро Толочко

Петро́ Петро́вич Толо́чко  — радянський історик, професор (1988), академік НАН України, директор Інституту археології НАН України (1987—2017), народний депутат України 3 і 4 скликання. Входить до складу наукової ради Українського історичного журналу. Відомий своїми проросійськими поглядами. Володіє німецькою мовою.

1960 року закінчив історико-філософський факультет Київського університету, 1966 року — аспірантуру Інституту археології АН УРСР. Кандидатська дисертація «Історична топографія стародавнього Києва», докторська дисертація «Київ і Київська земля в період феодальної роздрібненості Русі XII—XIII ст.»

У 1960—1961 рр. — науковий працівник Музею українського мистецтва. З 1961 року — в Інституті археології АН УРСР: молодший науковий працівник (1961—1966), вчений секретар (1966—1970), старший науковий працівник (1970—1972), завідувач відділу археології Києва (1972—1982). З 1982 року — завідувач відділу давньоруської і середньовічної археології. З 1987 року — директор Інституту археології НАН України. 1990 року П. П. Толочка обрано академіком НАН України.

У 1993—1998 роках — віце-президент НАН України.

Зробив вагомий внесок у розв'язання актуальних проблем історії східних слов'ян, Київської Русі та українського середньовіччя. Він автор близько 400 наукових праць, у тому числі 25 монографій, серед яких «Історична топографія стародавнього Києва» (1970), «Древний Киев» (1983), «Історичні портрети» (1991), «Літописи Київської Русі» (1994), «Володимир Святий — Ярослав Мудрий» (1996), «Від Русі до України» (1997) та ін. Петрові Петровичу належить понад 200 публіцистичних і белетристичних праць, у яких розглянуто важливі проблеми становлення української державності, формування політичної нації, громадянського суспільства та його еліти, визначення національної ідеї.

За цикл робіт з історії та археології Києва П. П. Толочко отримав Державну премію УРСР у галузі науки і техніки (1983), а за цикл праць «Давня історія України» в трьох томах, а також монографію «Етнічна історія давньої України» він ушанований званням лауреата Державної премії України за 2002 рік. За дослідження проблем урбанізації Київської Русі йому присуджено премію НАН України імені Грушевського (1992).

Народний депутат України 3-го (1998—2002) (по багатомандатному округу від Всеукраїнського об'єднання «Громада» 2-й номер у списку і 4-го (2002—2006) скликань (по багатомандатному округу від Виборчого блоку політичних партій «Виборчий блок Юлії Тимошенко» 9-й номер у списку. Був членом Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. У своїх виступах на громадсько-політичні теми виступає проти націоналістичного потрактування історії України. Заперечує твердження, що Голодомор був геноцидом проти українського народу. У книзі «Україна у вогні євроінтеграції» висловився проти Майдану і євроінтеграції.

П. П. Толочко — член Виконавчого комітету Міжнародної унії слов'янської археології, член-кореспондент Центрального Німецького інституту археології (Берлін), член Академії Європи (Лондон), почесний доктор Російської академії наук. Іноземний член Російської академії наук (з 2011). 8 квітня 2022 подав заяву про вихід зі складу іноземних членів РАН.

П. П. Толочко — один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, з 1989 по 2015 рік очолював його. Член правління Національної спілки краєзнавців України (до 2016 р.).

Він головний редактор наукового журналу «Археологія», голова редакційної ради журналу «Культура народів Причорномор'я», член редколегій часописів «Київська старовина» та «Український історичний журнал».

Нагороди 

• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (16 травня 2013) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (21 лютого 2003) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку історичної науки, активну громадсько-політичну та законотворчу діяльність
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (23 лютого 1998) — за визначний особистий внесок у розвиток археології, збагачення історичної науки фундаментальними дослідженнями про Київську Русь та стародавній Київ
• Орден «Знак Пошани» (1982)
• Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за цикл праць «Давня історія України» та «Етнічна історія давньої України» (у складі колективу) 
• Почесний краєзнавець України (2013)
• Почесний доктор РАН