Автор Игорь Шпак

Ігор Володимирович Шпак народився 29 березня 1948 року в Києві в сім'ї корінних киян, що має глибоке більшовицьке коріння. Дідусь по батьковій лінії був бійцем Червоної армії, за героїзм нагороджений червоними революційними шароварами, у Польщі з дворянської родини вкрав наречену, привіз до Києва, разом із країною пережив усі потрясіння 20-го століття, кар'єру закінчив Головою Бориспільського райвиконкому. Але навіть будучи пенсіонером, щоранку починав із того, що сідав із зошитом біля радіоточки та конспектував усі випуски новин. Цей системний підхід до роботи і життя не міг не передатися у спадок онукові. Бабуся по материнській лінії працювала у ЦК Компартії України, її головним аргументом у ідеологічних суперечках була фраза: «Моя партія про мене подбає».

Але, незважаючи на більшовицькі сімейні традиції, ювіляр «пішов іншим шляхом».

1965 року закінчив Київську середню школу №38 із золотою медаллю. І сьогодні у музеї школи портрет І.В. Шпака – серед випускників, якими пишається школа.

У 1965 році став студентом радіофізичного факультету Київського державного університету ім.Т.Г. Шевченка. Там закінчив аспірантуру. Цьому вишу віддав 24 найкращі роки життя, фонтан творчої енергії, титанічну працездатність, фантастичну результативність наукових досліджень.

Рано лишився без батька. Як то кажуть, «зробив себе сам». Навчався, працював, «не брав участі», «не був», «не мав», «не був», «не помічений». Короткохвильовик-аматор і спортсмен, майстер спорту з короткохвильового зв'язку (UY5AQ), має безліч звань, нагород, медалей, дипломів, вимпелів, грамот. Життя не завжди жаліло, але він не скаржився, а всупереч усьому загартувався, як сталь. Неодноразово бував за кордоном (практично об'їздив весь світ), але щоразу неодмінно повертався на Батьківщину, хоча йому пропонували найцікавішу наукову роботу. століття – часу заснування університету.

Харизму. Ніхто не знає, що це таке, але цього в нього скільки хочеш.

Романтик-мрійник-утопіст, але будь-яку утопічну мрію втілює в життя, хоча часто багатьом вона здається нереальною.

Має багато учнів, друзів на кожному етапі життєвого шляху. З любов'ю зустрівся якось і назавжди.

Життя його збіглося з «епохою змін» (термінологія «доброго» побажання китайців): дитинство – у «золоті» сталінські роки, юність – у «спокійні» хрущовські та брежнєвські, зрілість – у роки «перебудови» та «прискорення», і далі Зміни все частішали і дрібніли, а він всупереч їм міцнішав і мужів. Хоча у глобальному масштабі життя ювіляра, як і життя всієї країни, можна поділити на радянський період та період ринкової економіки.

У кількох словах хочеться описати ці життєві віхи. Його «золоті» роки припали на епоху «розвиненого» соціалізму – є що згадати. Трохи залишилося областей фундаментальної та прикладної фізики, де б він не залишив свій слід. Займався спеціальною та загальною теорією відносності, інерційною навігацією та лазерною гіроскопією, дослідженнями лазерів у магнітних полях та питаннями стійкості, теорією дифракції на складних поверхнях, розпізнаванням образів, оптичними дефлекторами, надчутливими телескопами (в режимі рахунку фотонів) та ПЗ », дослідженнями на стику фізики та біології, медицини, біофізики. Успіх та визнання були незмінними. Примітно, що з питань теорії відносності досягнуті ним результати були опубліковані у провідному американському фізичному журналі, ніж радянських фізиків не шанували. З науковою доповіддю його запрошував учень Л.Д. Ландау на семінар до Москви, а також космічне агентство NASA у США. За тематикою лазерів на магнітних полях він читав лекції в університетах Голландії. Що стосується «зоряних воєн», то практично було вирішено фізико-технічне завдання, яке вважали нерозв'язним, але яке визначило ідеологію систем протиракетної оборони. В області надчутливих телескопів було розроблено унікальний прилад, який не має аналогів досі, здатний працювати в режимі рахунку фотонів. У сфері біофізичних досліджень було зроблено суттєві досягнення у галузі лікування онкозахворювань.

А тепер про наукові регалії: завідував лабораторією «Лазерна техніка» КМУ ім.Т.Г. Шевченко, був старшим науковим співробітником, кандидат фізико-математичних наук, хоча за заслуги двічі міг би стати доктором наук – розпад країни завадив. Під його науковим керівництвом захистили дисертації шестеро його учнів.

У вирішенні наукових проблем співпрацював із академіком О.М. Прохоровим (одним із авторів лазера, лауреатом Нобелівської премії), академіком В.Л. Гінзбургом (учнем Л.Д. Ландау), академіком В.Г. Барьяхтаром, космонавтом генералом Г.С. Тітовим, екс-президентом України Л.Д. Кучмою, головним конструктором проекту «Буран» Ігорем Коваленком.

Його лабораторія була ідеологічним та організаційним науковим центром, що поєднує зусилля десятків провідних підприємств СРСР у справі вирішення найбільш актуальної на той час науково-технічної та оборонної проблеми. Серед них Інститут загальної фізики АН СРСР, ПЗ «Завод «Арсенал», «Південний машинобудівний завод», Архизька астрофізична обсерваторія, Ленінградське оптико-механічне об'єднання (ЛОМО), підприємства та заводи Вільнюса, Верхньої Пишми, Харкова, Ужгорода, Підмосков'я. На жаль, «не сталося, як гадалося». «Розвинений» соціалізм наказав довго жити, змінився на «дикий» шалений капіталізм, і фундаментальна фізика стала раптом нікому не потрібною.

І коли всі йшли «у народ», наш ювіляр пішов у бізнес. Але й тут було непросто: він вибрав одну з найскладніших і наукомістких, найбільш запущених галузей – поліграфію. Тут, як і скрізь, високо цінуються люди, котрі вміють генерувати ідеї. Ігор Володимирович Шпак належить, безперечно, до таких людей.

Підприємство, що працює тепер, створив без стартового капіталу, як кажуть, з повітря та ентузіазму, в чистому полі на березі озера.

Йшов важкий 1995 рік. Команда із трьох осіб – І.В. Шпак, А.В. Соломін, А.О. Істоміна – в результаті титанічної праці підготувала до друку актуальну та затребувану книгу І.А. Бланка "Інвестиційний менеджмент". Але не встигла книга побачити світ, як на книжковому ринку «Петрівка» з'явилися контрафактні екземпляри за невисокою ціною. Команда «психанула» та зареєструвала українсько-швейцарське підприємство – видавничий дім «АДЕФ-Україна» із власним видавничим центром, дизайн-студією та друкарнею.

Тому період ринкової економіки у житті ювіляра повністю збігається з історією становлення та розвитку видавничого дому «АДЕФ-Україна». Сказати, що будувати бізнес із нуля в нашій країні важко – це нічого не сказати. Друга половина кращих років життя покладена на те, щоб найвибагливіші закордонні критики назвали його дітище просто й скромно: «німецька друкарня в Україні».

Окремо слід зупинитися на наступному. Не кожному дано зробити те, що можна назвати справою всього життя. У Ігоря Володимировича такою справою стало факсимільне видання Пересопницького Євангелія. Ця книга – не просто раритет. Ця книга – символ України у найвищому значенні слова. Написана вперше українською літературною мовою у XVI столітті, втрачена та знову набута у XIX, ця книга цінна ще й тим, що саме на ній складають присягу президенти України під час інавгурації. Починаючи з 1994 року, коли видання планували виготовляти за кордоном, до 2007 року, коли цим проектом зацікавилася Митрополія УПЦ, Ігор Володимирович стукав у безліч дверей, писав десятки прес-релізів та бізнес-проектів. І лише з благословення Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира успішно йде робота щодо реалізації цього проекту. Над книгою працюють понад сто людей, але задля справедливості треба сказати: якби не терпіння, наполегливість, організаторський талант і титанічна працездатність нашого ювіляра, ще багато років у різних колах міркували б про необхідність факсимільного видання Пересопницького Євангелія.

На закінчення, відповідаючи на запитання, навіщо людина приходить у цей світ, хочеться сказати, що Шпак Ігор Володимирович прийшов у світ:

• щоб зробити його досконалішим – на це пішли роки творчої наукової роботи;
• щоб зробити його кваліфікованішим – на це йдуть сили та кошти на навчання його співробітників;
• щоб зробити його більш терпимим – ніхто не вміє прощати і виправдовувати з таким чистим серцем;
• щоб зробити його великодушнішим - ніхто не вміє так мудро і коректно виходити з конфліктних і кризових ситуацій.

https://www.facebook.com/igor.shpak.12