Автор Андрей Блудов

Блудов Андрій Валентинович — живописець.

Член Національної спілки художників України (1990), член Всеукраїнської творчої спілки БЖ-АРТ (1993) заслужений діяч мистецтв України ( 3 2018), закінчив Київський державний художній інститут (1990).

Андрій Блудов народився 17 березня 1962 року в місті Уссурійську на Далекому Сході колишнього СРСР. Він був другим сином у сім’ї. Родина проживала на Слобожанщині та Донбасі. Батько – військовослужбовець, офіцер, тож вони часто переїжджали.

1970–1975 років, уже в 14–15 років, навчаючись у Київській дитячій художній школі № 6 Оболонського району Андрій почав системне навчання і зустрівся зі своїм першим вчителем – Борисом Петровичем Іщуком.

У 1982 році закінчив Київський художньо-промисловий технікум.

У 1982 році вступає до Київського художнього інституту на графічний факультет. Своєму проривові в навчанні на першому курсі митець завдячує Петру Петровичу Чебітьку.

Листопад 1983–1985 рр. – служба в армії, перерва у навчанні.

З 1988 року, ще навчаючись в інституті, А. Блудов вже учасник всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних авторитетних виставок.

У 1990 році був прийнятий до Національної спілки художників України, відразу після закінчення навчання.

У 1990 році, закінчивши навчання, відразу вступив до аспірантури та розпочав викладацьку діяльність у Київському художньому інституті.

У 1994 році відбулася перша персональна виставка представлена у Російській Федерації (у Москві) в галереї «Російська колекція». В той період митець активно співпрацював з М. Журавлем. Писав на тему міфів та образів (персональні проекти – «Міфосвіти» та «Metanosis»).

У 1993 році митець увійшов до об’єднання художників «БЖ-АРТ».

1995 – Відеоарт «Акваторія світла» та «Липневе рондо», справили велике враження на неспокушеного новим мистецтвом глядача тих часів.

1996–2010 років – паралельно з живописом займався розвитком лендарту в Україні (лендарт фестивалі: «Могриця» та «Весняний вітер»).

У 2016 році куратор та мистецтвознавства Вікторія Бурлака запросила А. Блудова на викладацьку роботу у Школі сучасного мистецтва при Інституті проблем сучасного мистецтва.

Упродовж чотирьох років Андрій Блудов бере участь у міжнародному симпозіумі сучасного мистецтва BIRUCHIY, що є масштабною художньою резиденцією України, заснованою в 2006 році.

2016 – 11 сезон – серія робіт з проєктів «Гербарій» та «Таємний сад».

2017 – 12 сезон «Run на воді ...» – серія робіт з різних проєктів.

2018 – 13 сезон «Neoshamanism. Сила ритуалу» – робота «Мудри».

2019 – 14 сезон «Exodus. Biruchiy 019. Montenegro» – серія робіт з проєкту «CITY VISION».

Звання та нагороди

2019 Перша премія Трієнале живопису (Київ)

2018 Заслужений діяч мистецтв України.

2002 Друга премія Трієнале живопису (Київ)

1990 Бронзова медаль Академії мистецтв СРСР[9]

1989 Срібна медаль ВДНГ СРСР (Москва)[10]

Чимало уваги початковому періоду творчості митця присвятив Олег Сидор-Гібелинда. Так, в експлікаціях до відеопроєктів 1995 року «Метанозис» та «Акваторія світла» він висловлює думку, що «це терапевтичний засіб від реальності, що як деякі різновиди приправ і отрут, хмільних трав, проростають обабіч основного художнього процесу. Але отрута їх солодка, як добрий лікер, він заколисує і навіває приємні сновидіння...» Візуальні проєкти А. Блудова знайшли відгук серед широкого загалу, а лендарт фестивалі «Могриця» та «Весняний вітер» стояли у витоків лендарту в Україні, де спільно з П. Бевзою, М. Журавлем і творчим об’єднанням «Лабораторія 20» творилась історія сучасного мистецтва країни. Саме тоді О. Сидор-Гібелинда та О. Ляпін писали про невимовно творчу атмосферу дійств, що створювались на київських пагорбах та розвивали сучасне прогресивне мистецтво України. Тоді було втілено чимало масштабних сміливих творчих експериментів і трансформацій простору, що допомогли художникові усвідомити його особисту художню трансформацію.

О. Денисова вважає найголовнішим проєктом А. Блудова «Голоси». Вона звертає увагу на витворений художником образ, де людина створює обсяг і наповнення тієї своєї стрічки, яку перемотуватиме перед смертю. Але плівка та фотографія аж ніяк не намагаються стати «протезом» пам’яті. Вони лишаються її останнім носієм тоді, коли безпосередні дійові особи йдуть у небуття. Про цей же проєкт відомий філософ, академік С. Кримський зауважував, що фотографії в картинах художника постають «метаобразами певної антропологічної реальності», акцентував на трансформації художником іконописних прийомів і на вмінні перетворити старовинні фотографії на символ.