Автор Олександр Шарков

Олекса́ндр Костянти́нович Шарко́в — український державний діяч, начальник Головного управління розвідки Служби безпеки України, генерал-майор у відставці.

Народився 21 жовтня 1945 року в м. Києві у сім'ї військовослужбовця. У 1968 — закінчив з відзнакою радіофізичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Протягом наступного року був аспірантом цього ж факультету.

З 1969 — залучений до роботи в органах зовнішньої розвідки СРСР. Розпочав службу молодшим оперативним уповноваженим науково-технічного підрозділу зовнішньої розвідки.

• У 1978—1979 роках навчався в Червонопрапорному інституті КДБ СРСР ім. Ю. Андропова.
• 1980—1986 — оперативний співробітник закордонної резидентури радянської розвідки в одній з країн Близького Сходу.
• 1986—1991 — начальник напрямку, заступник начальника відділу, заступник начальника 1-го Управління КДБ СРСР.
• У травні 1986 — очолював спеціальну групу із забезпечення розвідувальною інформацією урядової комісії з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, учасник ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
• 1991—1993 — у резерві, безпосередньо залучався до створення розвідки незалежної України. У 1993 році закінчив факультет перепід¬готовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері зов¬нішніх відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Г. Шев¬ченка за фахом «дипломатична та консульська служба».
• Січень 1993 — липень 1995 — виконувач обов'язків начальника, начальник Головного управління розвідки СБУ. У березні 1994-го йому присвоєно звання генерал-майор.
• 1996—1999 — у діючому резерві СБУ (у відставці з грудня 1999 року).
• 2001—2004 — радник Секретаря Ради національної безпеки та оборони України.
• Радник Голови Служби зовнішньої розвідки України і повноважний представник з особливо важливих справ Міжнародної поліцейської корпорації громадської безпеки, генерал-полковник МПКГБ.

Свого часу Олександр Шарков був членом Комітету з питань розвідки при Президентові України, радником комісії з питань національної безпеки Верховної Ради України, членом державної експертно-технічної комісії Кабінету Міністрів України, головою постійної делегації спецслужб України в Міжнародній організації боротьби з наркобізнесом.

Автор книжки спогадів і роздумів «Моя жизнь в разведке» (К. : Видавничий дім «АДЕФ-Україна», 2009. — 254 с.).

Помер 16 березня 2017 року. Похований у Києві на Лісовому кладовищі.

Нагороди, відзнаки 

Відзначений званням «Почесний співробітник держбезпеки СРСР», має урядові та громадські нагороди СРСР (1983 року нагороджений орденом Червоної Зірки) та незалежної України, зокрема іменну вогнепальну зброю (1995), медалі, відомчі заохочувальні відзнаки.